На перший погляд — нічого. Один важкий, другий гарячий. Один реве, другий дзвенить. Але якщо трохи увімкнути фантазію, можна знайти несподівані зв’язки: і той, і той не любить, коли в нього пхають руки. І от уже з’являється жарт. Бо смішне — це часто не про подібне, а про неподібне, яке раптом стало подібним.
Пошук спільного в абсолютно різних речах — це старий, як світ, трюк гумору. Ми звикли бачити світ у категоріях: чорне — біле, тварини — техніка, серйозне — смішне. Але як тільки ви змішуєте ці категорії, починається магія. Ви кажете “ноутбук, який переживає екзистенційну кризу” — і люди сміються. Бо це абсурд, який раптом виглядає… логічно?
Цей прийом — улюблений інструмент коміків, сценаристів і просто людей з дивною фантазією. Він тренує креативність, розриває шаблони і дозволяє бачити зв’язки там, де їх, здавалося б, нема. І головне — він дуже веселий.