Здається, що смерть — це останнє місце, де варто жартувати. Але людство вперто доводить зворотне. Десь у Техасі на могилі написано: «Я вам казав, що я хворий», а десь у Шотландії: «Нарешті у мене нормальний графік сну». І от стоїш біля каменю, який мав би викликати сльози, а замість цього — тихенько хихочеш. Бо виявляється, гумор не вмирає. Він просто змінює прописку.
Смішні епітафії — це не про зневагу до смерті. Це про повагу до життя. Про здатність навіть у фінальному акорді залишити щось, що розсмішить нащадків і незнайомців. Бо якщо сміх продовжує життя, то, може, гарний жарт на надгробку продовжує нас у пам’яті?
У цьому дописі зібрані найвлучніші, найдивніші й найіронічніші епітафії з усього світу. Деякі з них — акт постмортального стендапу, інші — просто спроба залишити по собі щось більше, ніж дати народження й смерті. Готові посміятися разом із тими, хто вже все сказав, але встиг додати ще одне «ба-бах» у фіналі? Тоді пристебніться — буде весело, як на власному похороні.
