Жартувати? Без проблем. Але не всім!
«Гумору не навчишся», — сказав один знайомий скептик і пішов далі жартувати про тещу в стилі 2007-го. Ми йому помахали: мовляв, повертайся, як дозрієш.
А для всіх інших — є книжка. Ні, не «Анекдоти-2025», не збірник мемів із фейсбуку, і навіть не підбірка «як стати успішним гумористом за 24 години». Це — “Як навчитися жартувати” Андрія Степури. І якщо коротко: це книжка, яку треба було написати ще 15 років тому, але вона вийшла саме тоді, коли потрібна найбільше — зараз.
У ній нема жодного анекдоту про Штірліца, але є:
- техніки створення жартів;
- вправи, які реально працюють;
- ідеї, що можуть змінити твоє мислення (і соцмережі).
А ще вона навчає не просто «смішити». Вона допомагає виживати через гумор, роззброювати конфлікти жартом, подавати себе легко, навіть якщо ти інтроверт із фобією тостів.
Що це взагалі за книга? І чому вона говорить з тобою твоєю ж мовою
Це не книжка — це тренінг у твердій обкладинці. І водночас стендап на папері. Її автор — Андрій Степура: бойовий офіцер ЗСУ, тренер з публічних виступів і людина, яка серйозно ставиться до гумору (настільки серйозно, що дозволяє собі з нього сміятися).
“Як навчитися жартувати” — це:
- практичний гайд, а не «філософія гумористичного дзену»;
- купа прикладів, вправ і життєвих сценок, які хочеться повторити;
- сайт із QR-кодами, що веде до додаткових матеріалів (так, книжка з інтернетом, тепер це офіційно).
У структурі — два великих блоки:
- Теорія, яка не присипляє.
- Практика, яка не відпускає.
А ще це, мабуть, перша українська книжка, яка не боїться називати речі своїми іронічними іменами: “самоіронія”, “панчлайн”, “не нашкодь ближньому жартом”.
Для кого ця книга? (Спойлер: майже для всіх, крім роботів і серйозних тещ)
Ти не стендапер? І не ведучий весіль? Добре. Але чи був у тебе хоч раз момент, коли:
- треба було сказати тост, і ти потів більше, ніж у спортзалі?
- хотілося вставити дотеп в розмові, але мозок кричав: «Пізно!»?
- жарт з інтернету в компанії зайшов… тільки тобі?
Тоді ця книжка — твій гумористичний power-up.
Вона ідеально підходить для:
- блогерів, які хочуть писати легше;
- викладачів, які втомилися від нудної теорії й хочуть трішки життя в лекції;
- менеджерів, яким треба щодня знімати напругу в команді;
- інтровертів, які не вміють жартувати, але дуже хочуть;
- всіх, хто хоче кохання з першого жарту.
Бо гумор — це не клоунада. Це нова грамотність. І «Як навчитися жартувати» — твій буквар.
Секретний соус: чому вона працює (і чому тебе вже трохи кортить її купити)
Усім нам знайомий цей фейсбук-батальйон: “я вмію жартувати, бо так сказали в коментарях під моїм репостом з Лепрекона”. Але коли доходить до реального життя — пиши знову той самий жарт, бо нового нема.
Андрій Степура пропонує іншу схему. Без понтів, без “генетично обдарованих”. Гумору можна навчитися, — каже він, — і це не віра, це практика. Як відтискання, тільки для мозку.
Тут немає магії. Є інструкція.
І вона працює, бо побудована на:
- психології (чому люди взагалі сміються?);
- структурі (як побудований жарт, і що його робить кумедним);
- тренуваннях (вправи — як у спортзалі, тільки веселіш).
У книжці немає пафосу на кшталт «будь собою, і люди сміятимуться». Натомість є:
- сетап і панчлайн, подані через фокус із капелюхом і кроликом;
- техніка “жартуй як ніндзя”: раптово, але точно;
- правила безпеки: як не втратити друзів після жарту;
- і найголовніше — як зберегти людське обличчя, якщо пожартував невдало.
🧠 Три теорії сміху — це не філософія, це навігатор.
- Перевага — коли сміємося з того, що «з нами таке не сталося».
- Невідповідність — коли очікував одне, а сталося щось зовсім інше.
- Вивільнення напруги — коли сміємося, щоб не плакати (а іноді робимо це одночасно).
Кожна з них не просто “теорія на роздуми”, а ключ до створення різних типів жартів. Наприклад:
- хочеш зробити жарт «про себе» — бери перевагу й самоіронію;
- хочеш трохи іронії про політиків — юзай невідповідність;
- хочеш зняти напругу на роботі — вмикай сміх як терапію.
Працює ще й тому, що це не лише про “бути смішним”
Книга вчить мислити жартом. Це як коли бачиш на зупинці рекламу з абсурдом — і замість злості одразу формуєш у голові панчлайн. Це не тому, що ти клоун. А тому, що ти — людина, яка бачить.
І ще трохи чарівного реалізму: у книзі є вправи. Справжні. Не “подумайте про це”, а «візьміть аркуш, випишіть свої фейли і зробіть із них мем». Ось де починається справжнє навчання: не коли читаєш, а коли смієшся з себе.
У чому фішка — і чого ви не очікували (але закохаєтесь з першого сетапу)
У кожної хорошої книжки має бути щось «таке», що хочеться розповісти другу одразу після прочитання. І в «Як навчитися жартувати» — таких моментів ціла торба з-під капелюха. Бо ця книжка вміє робити смішно навіть тоді, коли в ній немає жарту.
Так, тут навчать жартувати — але без жартів.
Феномен “жарту без жарту”
Знайомо це відчуття? Хтось каже щось абсолютно серйозне, але в такій інтонації чи з таким обличчям, що ти вже хихочеш.
І Степура пояснює, як це працює:
- Контраст між очікуванням і подачею.
- Серйозне обличчя + дурниця = вибух.
- Пауза перед фразою сильніша за три абзаци стендапу.
Це не магія — це механіка. І вона розбирається на гвинтики в книзі. Ти реально починаєш бачити, де жарт, а де просто слова. А далі — сам починаєш так робити.
Інтонація важливіша за текст
У книзі є приклад: один і той самий жарт, розказаний різними людьми — має абсолютно різний ефект. Один — зриває оплески. Інший — ловить мовчання, гірше, ніж Wi-Fi у лісі.
Чому? Бо гумор — це не лише що, а ще й як. І книжка це чітко показує.
Контекст — це твій новий найкращий друг
Книга вчить: найкращі жарти — це ті, що “в моменті”. Їх не заплануєш. Але можна тренуватися їх ловити. Ситуація — репліка — реакція. Ніби граєш у теніс із життям. І головне — не забити м’яч собі в лоба (тобто не пожартувати невчасно).
Тут ідеться про вміння відчути:
- коли можна пожартувати,
- а коли краще мовчати й просто зробити ковток чаю.
Книга — як сік для мозку
Ти не просто читаєш. Ти починаєш бачити світ інакше. На маршрутці — пишеш панчлайн у голові. На роботі — будуєш сетапи. На побаченні — вмикаєш самоіронію, щоб не здохнути від ніяковості. І що найцікавіше — це починає працювати.
Цитатник: гумористичні дотики до мозку
Це той момент, коли ти читаєш книжку — і раптом ловиш себе на думці: «Та це ж я! Це ж про нас! Це треба заскрінити!» І ось п’ять таких моментів із книги «Як навчитися жартувати» Андрія Степури.
🧠 Про еволюцію і гумор
«Ми дивні істоти. Уважаючи себе вершиною еволюції, інколи творимо такі речі… що мимоволі виникають сумніви, чи це справді “людина розумна”.»
Це цитата, яку хочеться написати на футболці, коли дивишся новини чи коментарі в TikTok.
📏 Про гумористичну обережність
«Ідеальною мішенню для жартів є ви самі. Прийом “самоіронія” вам у допомогу, та про нього трохи пізніше.»
Невеличке нагадування: жартуючи з себе, ви не ризикуєте життям, здоров’ям і дружбою. А ще стаєте цікавішими.
🤷♂️ Про “та це я жартував”
«Такими словами ви метафорично викопуєте могилку не лишень вашій кар’єрі гуморотворця, а й стосункам із цією людиною.»
Запам’ятайте: якщо треба пояснювати жарт — краще попросити вибачення і піти погратися в інтонації.
🧨 Про перший крок
«Жодна людина ще не народилася з опцією “умію жартувати”. Ми вчимося ходити, говорити, жартувати.»
Це офіційне спростування відмазки «я не гуморист». Усі ми — учні гумору. Просто деякі прогулювали перший семестр.
🎩 Про фокус і панчлайн
«Жарт — це як фокус із кроликом: спочатку показуєш порожній капелюх (очікування), потім — бац! — кролик (панчлайн).»
Ідеально для тих, хто думає, що гумор — це просто “щось ляпнути”. Ні, друзі. Там є конструкція, логіка й кролик.
Особиста рекомендація: як ця книга жартує з тебе — а ти ще й дякуєш
Уяви ситуацію. Ти на дні народженні. Усі з келихами, хтось уже зачитує вірші, а тебе раптом просять сказати тост. Ти в паніці згадуєш анекдот про Вовочку… і тут згадуєш: «Чекай, у мене ж є техніка з книжки!» — і спокійно видаєш жарт з самоіронією, мікро-пауза, легкий панчлайн. Сміх. Келихи. Ти герой.
Саме так і працює “Як навчитися жартувати”. Це не просто книжка, яка лежить на полиці і соромиться. Вона влазить у твої ситуації — робочі зустрічі, побачення, сторіз, чати з мамою, навіть внутрішній діалог.
📘 Що я виніс після прочитання:
- Я не боявся мовчання. Бо іноді пауза — найкращий жарт.
- Я почав слухати себе. Бо якщо хочеться пожартувати — не завжди треба.
- Я став спокійнішим. Бо гумор — це не сміх заради сміху, а спосіб тримати себе в тонусі.
🧪 Ось приклад вправи з книги:
«Візьміть одну свою незручну ситуацію. Опишіть її з трьох точок зору: як драму, як нейтральний факт і як комедію. Зробіть із цього міні-жарт.»
Я спробував. Узяв випадок, де облив себе борщем на побаченні. У драмі — сором і тиша. У факті — просто пляма. У комедії — «Вона сказала: “Твоя харизма мене підкорила”, а я: “Це не харизма, це буряк”.» Вправа — золото. Бо ти вчишся не тільки жартувати, а й перетворювати фейли на стиль.
💬 Цитата, яка мене добила:
«Коли жарт не зайшов — не пояснюй. Попроси вибачення. Люди це запам’ятають більше, ніж твій панч.»
Це не просто техніка. Це про повагу. І це — ще один приклад, чому ця книжка не просто смішна, а й доросла.
8. Як і де придбати (і чому краще зараз, ніж потім)
Якщо ти дочитав до цього моменту — в мене для тебе дві новини.
Хороша: Ти готовий жартувати краще, легше й точніше.
Ще краща: Усе, що для цього треба — просто замовити книгу «Як навчитися жартувати» Андрія Степури.
🔗 Придбати її можна на сайті: humor.masterlev.com.ua
(Так, книжка має сайт. Ні, вона не буде писати тобі вночі в дірект. Але в неї є QR-коди, додаткові приклади, вправи, і весь цей інтерактив — твій особистий гумористичний симулятор.)
🎁 Це інвестиція в твою харизму. У твій голос. У твою здатність розрядити нараду, розсмішити партнера, вижити в тостах на весіллі чи витягнути себе з депресухи жартом, а не булкою.
Ціна? Дешевше, ніж вечір у кав’ярні. А ефект — на роки.
Купуй, читай, підкреслюй, пробуй. І нарешті дозволь собі бути тим, хто не просто читає жарти, а творить їх.
Закінчення з післясмаком: коли жартує книжка — і ти теж у грі
У кожного в житті є вибір: або ти жартуєш — або жартують із тебе. Або ще гірше — взагалі ніхто не жартує, і ти залипаєш у коментарях до дописів про Сухомлинського.
І тут з’являється ця книжка. Скромна, 164 сторінки, без понтів. Але з таким ефектом, ніби ти з’їв таблетку від нудного спілкування. Побічні ефекти: раптові жарти, легкість у побуті, харизма підвищеного класу.
Один мій знайомий сказав: «Та я не купив книжку, бо що мені той гумор…». Тепер його жарти читає лише пес. І то через силу.
Ти не мусиш стати коміком. Ти можеш залишатися собою — тільки в легшій версії. І це не про “насміхатися”, це про “жити трохи легше”.
Книга «Як навчитися жартувати» — це не фінал. Це старт. І якщо ти досі сумніваєшся — подумай, чи не пора тобі самому стати тим, з кого всі хочуть брати приклад (або хоч посміятись).
🔗 humor.masterlev.com.ua — натисни. Читай. Жартуй. І пам’ятай:
Якщо ти не жартуєш з життя, воно починає жартувати з тебе. А в нього, чесно кажучи, не дуже гарне почуття гумору.