У червні 2018 року випускники Українського католицького університету отримали не лише дипломи, а й несподіваний подарунок — натхненну промову від Бориса Лушняка, колишнього заступника Головного хірурга США та декана Школи громадського здоров’я Університету Меріленду. Американець з українським корінням, Rear Admiral у цивільному, він вийшов на сцену у вишиванці й одразу став “своїм” для зали.
Його виступ — це не просто набір порад, а п’ять життєвих уроків, які звучали як мікс мотиваційного стендапу, батьківської настанови та TED Talk. Він говорив про лідерство, чесність, служіння, вдячність і, звісно, про гумор — бо без нього, як без вітамінів, не вижити.
Лушняк не читав лекцію — він розповідав історії. Про свою родину, про виклики в медицині, про те, як важливо залишатися людиною навіть у погонах. Його слова були простими, але влучними, як добре зважена доза антибіотика: не забагато, не замало — саме в ціль.
У цьому дописі ми пригадаємо ключові моменти його промови, розберемо, чому вона так зачепила слухачів, і спробуємо винести з неї щось більше, ніж просто “мотивуючі цитати”. Бо, як показав Rear Admiral у вишиванці, справжнє натхнення — це коли серйозні речі подаються з теплом, гумором і щирістю.